Маша Єфросиніна розповіла, чому чоловіки бояться сильних жінок

Одна знайома днями потрапила в автомобільну аварію. Сама, на щастя, не постраждала, але машина дістала “по пиці”. Вона швидко викликала страхову, сама прововтузилася з ними, сама подбала про евакуацію авто. А дорогою додому на таксі встигла заскочити в супермаркет і купити вина, щоб з чоловіком за вечерею обмити своє чудесне спасіння. Чоловік випив вино. Залпом. І попросив розлучення. Зі словами: “Ти не маєш абсолютно ніякої потреби в мені. Тобі навіть не спало на думку спочатку зателефонувати мені та попросити про допомогу! Ти не даєш мені можливість зробити для тебе хоч щось важливе. Тобі від мене нічого не потрібно!”

Напевно, зараз цю колонку читають і чоловіки, однак зрозуміють тільки жінки: вона просто не хотіла його напружувати / лякати / відволікати від важливих справ і не зробила цього, оскільки розуміла, що впорається самотужки. Вона — сильна жінка.

Ми всі сьогодні називаємо себе сильними жінками. І від нас ідуть. Чоловіки нас бояться. І розуміють все по‑своєму.

Вистояла на роботі, не потрапивши під скорочення? Сильна — але, мабуть, стерво. Скоротили, але витримала і пішла вперед, не озираючись? Сильна, але зараза. Чоловік зраджує, а вона терпить, закочуючи вдома сльози в свої пельмені? Блін, сильна, але дурна. Пішла з двома дітьми в нікуди, тому що не хоче терпіти зраду? Звісно, сильна, але істеричка. Вивчає італійську, займається спортом, робить успішну кар’єру? Сильна, але стовідсотково фригідна. Вивчила китайську, підкорює Еверест, ганяє по чорній трасі, підвищили до начальника відділу, модно одягається? Точно мужика немає (тут зазвичай вже плювати, сильна чи ні).

Далі й самі можете продовжити перерахування прикладів, все одно сучасне трактування поняття “сильна жінка” зводиться до одного: таких бояться чоловіки. Ти зі своєю італійською і пельменями бажаєш поговорити з ним про те, хто йому симпатичний більше — Трамп чи Гілларі, а він — тікати! І тут я страшенно засмучуюся, звісно. Оскільки знаю безліч таких історій, дійсно багато, оскільки дружу переважно саме з сильними жінками. Ось чому накриває почуття несправедливості з цього приводу. Через підміну понять, спекулятивну підміну понять.

Напевно, зараз цю колонку читають і чоловіки, однак зрозуміють тільки жінки: вона просто не хотіла його напружувати / лякати / відволікати від важливих справ і не зробила цього, оскільки розуміла, що впорається самотужки. Вона — сильна жінка.

Ми всі сьогодні називаємо себе сильними жінками. І від нас ідуть. Чоловіки нас бояться. І розуміють все по‑своєму.

Вистояла на роботі, не потрапивши під скорочення? Сильна — але, мабуть, стерво. Скоротили, але витримала і пішла вперед, не озираючись? Сильна, але зараза. Чоловік зраджує, а вона терпить, закочуючи вдома сльози в свої пельмені? Блін, сильна, але дурна. Пішла з двома дітьми в нікуди, тому що не хоче терпіти зраду? Звісно, сильна, але істеричка. Вивчає італійську, займається спортом, робить успішну кар’єру? Сильна, але стовідсотково фригідна. Вивчила китайську, підкорює Еверест, ганяє по чорній трасі, підвищили до начальника відділу, модно одягається? Точно мужика немає (тут зазвичай вже плювати, сильна чи ні).

Далі й самі можете продовжити перерахування прикладів, все одно сучасне трактування поняття “сильна жінка” зводиться до одного: таких бояться чоловіки. Ти зі своєю італійською і пельменями бажаєш поговорити з ним про те, хто йому симпатичний більше — Трамп чи Гілларі, а він — тікати! І тут я страшенно засмучуюся, звісно. Оскільки знаю безліч таких історій, дійсно багато, оскільки дружу переважно саме з сильними жінками. Ось чому накриває почуття несправедливості з цього приводу. Через підміну понять, спекулятивну підміну понять.

Маша Єфросініна


Залиште коментар