Замість модного телефона у вас може бути власна дача, подумайте — можливо, це краще? (фото)

Навіть коли жив серед своїх в Україні, мені не було зрозуміло, як створюють тренди, чому деякі, на перший погляд незначні речі, стають сенсом та головною мотивацією.

Наприклад, Iphone. Ну, зрозуміло, технології, зручно та таке все, але ж не купувати його в кредит, або жертвувати чимось цінним заради нього.

Ідея з Айфоном – порівняти, поділитися інфою, можливо, комусь буде цікавим мій досвід.

Я обожнюю природу та всі Outdoor-актівіті типу полювання, риболовля, збирання грибів та ягід, походи. Якийсь час досить багато полював у Чернігівській області, трохи вивчив регіон, роззнайомився із місцевими, багато де там подорожував.

Одного разу ще в 2008 році проїжджав із місцевим єгерем напівпокинуті села, мій компаньйон поділився, що хати тут можна купити за копійки. Мені впала до душі місцина, і з’явилася така собі мрія мати будиночок, куди можна бодай раз на рік утекти від метушні, вимкнути ті кляті мобільні телефони та просто побути наодинці.

Ти приїхав сам, нікого немає, абсолютна тиша, від якої дзвенить у вухах, вогонь у пічці, чай із димком, свіже повітря і твої мрії та думки.

Вагався недовго, домовився із тим єгерем, що він підшукає мені на вибір варіанти, а йому за то премія 1000 у.о.

Буквально за пару тижнів він вже передзвонив та запросив прогулятися разом поглядіти ті хатки. Мені сподобався один із чотирьох показаних варіантів, дерев’яний будинок із двома пічками, одна звичайна груба, друга лежанка, що можна випікати хліб у ній та спати, як у казках. У хаті видно десь років із 8 ніхто вже не жив, але всі будівлі у дуже гарному стані.

Оплатив хазяїну 10 000 гривень, на той момент 2000 у.о. Із премією для товариша цей будинок мені обійшовся у 3000.

Це добрий будинок із дерева, оббитий пласким шифером, із високою стелею. Безліч господарських будівель – величезний сарай для всього що треба, іншій над погребом (просторим та сухим). Хлів із відділеннями дляовець та кіз, для пари корів, для курей. Ще один сарай для свиней і ще один – майстерня. А, забув, ще один гарний типу літньої кухні.

Плюс землі десь соток  35.

Біля будинку невеличке озеро, трохи далі починається ліс, в іншу сторону дике поле.

Привітні сусіди, які одразу прийшли знайомитися. Всі необхідні довідки швидко оформили у сільраді, там же розповіли – де що знаходиться у селі, де більше маслюків, а де білих, у який бік за суницями, і де малина у лісі.

Вирішив зробити дрібний ремонт, трохи все почистити та пофарбувати, але раптом знайшов рішення, – підвозив попутника до Чернігова, який запропонував зовсім недорого свої послуги (він, його дружина та тесть), домовилися одразу. Я привіз всі матеріали, а вони приїжджали на дачу, коли їм було зручно та робили ремонт. Дуже зручно, бо мені не було коли мотатися часто на той момент, і ці робітники здорово зекономили мій час.

Самі ми із дружиною навідувалися теж, прибирали якісь старі конструкції (типу бесідки для винограду та старих кліток для кролів), щось там підсаджували, щось викопували, збирали потроху меблі та посуд.

Вийшло трохи, як у казці про кашу із сокири: візити були регулярні, а не раз на рік, дві грядки “під кріп та петрушку” розрослися до 5-7 соток повноцінного городу. Мабуть, типова анекдотична українська логіка – “Ну як можна без картоплі? Ну не садити ж п’ять кущів. Треба бурячків грядку. І моркви. І огірків”. Капусти, солодкого перцю, томатів, кукурудзи та ще десятка інших культур. Хризантеми, тюльпани, суниці, смородина.

Приблизно те саме із садом, замість пари саджанців вийшло дві-три дюжини.

Подружилися із сусідами, привозили їм завжди свіжого хлібу та печива, а вони нам щедро дякували домашнім молоком, сиром та простоквашею А ще доглядали наш двір, косили газон, копали із конем город, раз навіть самі засадили нам картоплею п’ять соток городу “щоб було”. Дев’яносторічна баба Проня, глуха та сліпа, але із феноменальною пам’яттю, сусід, який просить щось зробити із кабанами, бо перепахали всі паші вже, нема де корів пасти, інші сусіди, які принесли пиріг та діляться новинами, цікаво просто поговорити (погомонєть – там кажуть)..

Дорогою можна недорого купити овочі або м’ясо на місцевих ринках, підвезти місцевих та дізнатись останні новини.

Наша дача стала нам таким гарним антистресом, віддушиною буквально, постійно хотілося туди, настільки там добре було після спотвореного Києва. Кристально чисте повітря, солов’їний спів, абсолютна тиша та те, що мені особисто завжди було приємно робити, – садівництво та лісові активнощі.

ПІДПИСУЙТЕСЯ НА “СВІТОВИД” У СОЦМЕРЕЖІ FACEBOOK

Десь за 800 метрів від будинку ми знайшли шикарне місце із суницями, у сезон збирали їх десь відро за день. Трохи далі нам показали – де багато чорниць, ще там збирали надзвичайно смачну ожину та багато у лісі було малини (хто-небудь хоч раз у житті пробував вино із дикої малини?).

Про гриби окрема розмова, – білі, маслюки, підберезовики, лисички, зеленушки, грузді, опеньки.

Нам більше подобається сам процес збору, тих лісових дарів було забагато для нас двох, роздавали всім – і родичам, і сусідам, але, здається, їм то подобалося.

В тих місцях я полював, було зручно іноді не повертатися додому за 100 км у Київ, а заночувати на дачі. Полюють у тих краях качок, куріпок, зайців, косуль та кабанів. Ще є вовки, але пополювати на них не встиг, ми переїхали.

Неподалік Десна, де можна позагоряти та викупатися влітку, порибалити та покататися на човні.

Влітку то більше город та Зачарована Десна (хто цікавиться рибалкою – жерех, карась, щука та судак, налим, оклень, короп, лящ).

Восени чудово у лісі позбирати гриби, взимку перепочити після полювання або просто погуляти по лісі. Весна – рибалка та город.

Після кількох вихідних у Києві не вистачає повітря, організм дуже швидко звикає до нормального, і в перші кілька годин після повернення із дачі дуже важко дихати у “Європейській столиці”, коли не вибираєшся за межі міста, просто не помічаєш – наскільки там все погано із повтрям.

Наразі ті самі хати коштують десь у межах 15 000 – 25 000 гривень, тобто, за 1000 доларів ви можете мати свою дачу, свій куточок для відпочинку, або місце, де, у крайньому випадку, можна перечекати якийсь комунальні або соціальні катаклізми (актуально для України, мені здається).

Справжній будинок із великою ділянкою землі, у мальовничьому місці.

Ви можете знайти такі хати у межах 80-150 км від столиці, – Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська, Полтавська області.

ПІДПИСУЙТЕСЯ НА “СВІТОВИД” У СОЦМЕРЕЖІ FACEBOOK

Завжди десь хтось є знайомий, можна розпитати друзів та знайти прийнятний варіант.

Тобто, замість гарного телефона у вас може бути своя дача, подумайте – можливо, це краще?

Із нюансів, на які я б звернув увагу – наявність джерела води, адекватні сусіди (вам не треба буде замикати дачу, приглянуть), чи зручний напрямок для поїздок.  Все інше обмежено лише вашою фантазією.

Володимир Змаженко


Залиште коментар